У житті трапляється безліч цікавих речей. Нерідко – народження дитини в двомовній сім’ї. Один з батьків є носієм поширеної мови, другий – спілкується іншою. Інша ситуація, коли батько і мати переїхали в чужу країну, де рідна мова не популярна. Наприклад, емігрували до Франції з Росії. Відразу гостро постає питання про правильність виховання дитини при таких умовах і чи потрібно навчати юного поліглота двомовності з дитинства?

Можна відповісти на другу частину питання, і це безперечно «так». Вчити свою дитину двом і більше мовам потрібно починати відразу і негайно, адже чим раніше почнеться цей процес, тим наочніше і помітніше буде результат. Причому володіння двомовністю продовжує життя, доказ чого надано канадськими дослідниками. При використанні декількох мов у людини використовуються ті ділянки головного мозку, які зазвичай не активні, що призводить до розвитку здорової розумової діяльності. Діти, які розмовляють на декількох мовах з народження, наділені досконалим творчим потенціалом.

Перейдемо до першої частини головного питання і розглянемо особливості виховання дітей у Франції, якими слід керуватися в двомовній сім’ї.

Використання одним з батьків однієї мови. Уявімо, що мама володіє російською, а батько розмовляє французькою мовою. Нехай до дитини вони звертаються на своїх рідних мовах, а при розмові між собою використовують будь-яку з них. Цей підхід дозволяє маляті проводити асоціації мов з батьком і матір’ю, і йому буде простіше розуміти, як до кого звертатися. Найважливіше полягає в необхідності слідувати правилам і вдома, і на прогулянках. Якщо в сім’ї кілька дітей, то точно так само потрібно спілкуватися з усіма, а вони вже будуть перемовлятися вподобаною мовою. 

Використовувати певну мову в залежності від оточення. Цей принцип полягає в тому, що в громадських місцях і на вулиці батьки повинні розмовляти однією мовою, бажано на офіційному діалекті країни проживання. Удома можна використовувати другий діалект. Малюкові необхідно добре орієнтуватися в зміні мов, тому, проживаючи в чужій країні, краще вживати на вулиці рідну мову держави, а якщо в родині добре знають іншу – то спілкуватися тільки нею.

Цей принцип складний у використанні, але має величезний позитивний ефект. Очевидно перевага, що і юний поліглот пізнає мову, і батьки зможуть усунути прогалини в знаннях.

Останній спосіб – зміна мов в часі. Полягає в простому чергуванні мов протягом дня або позмінно через день. Варто зазначити, що цей спосіб буде малоефективний, адже малюкам важко орієнтуватися в часі, і вони будуть плутати, коли настає черга російської, а коли – англійської. Краще зміну мов прив’язати до подій, що протікають щодня. Наприклад, з ранку, в процесі вмивання і сніданку, розмова йде однією мовою. Після мова змінюється і протягом дня до вечора спілкування з дитиною ведеться за допомогою іншої. Увечері, в процесі укладання, прочитання казки, – повернутися до первісної мови.

Представлені принципи відмінно підходять для двомовного виховання дитини. Саме тому не слід затримувати навчання малюка іноземних мов, адже мозок маленьких людей засвоює всю отриману інформацію до семирічного віку, а потім цей процес сповільнюється з втратою позитивного ефекту.