Чи варто карати дитину і як правильно це робити?

Будь-хто з батьків може зіткнутися з проблемою, коли пустощі дитини приведуть до поломки або псування речей в будинку, а може, й гірше. Природно, виникне питання: чи варто карати малюка, а якщо і виникає необхідність, то як правильно це зробити? 

Не варто відразу гніватися на дитину, а краще спочатку замислитися над тим, наскільки жахливий проступок. Батьки повинні задати собі питання, наскільки страшний підсумок гри малюка? Може він і не накоїв нічого поганого і, можливо, так склалися обставини. В такому випадку можна і пробачити, з умовою, що це більше не повториться. Якщо мама або тато вирішили покарати, то варто обдумати все таким чином, щоб дитина не відчула себе покараною за всі гріхи.

Розберемося в типах покарання: фізичному і психологічному. Перший будь-кому знайомий з дитинства, коли ми завинили, наші батьки йшли за ременем, і в кінці було боляче сідати. Другий тип спрямований на придушення найзаповітніших бажань. Всякий дитина має набір бажань, наприклад, відвідати Францію влітку, але батьки обмежують їх забороною.

Найважливіше полягає в тому, щоб не перестаратися з покаранням. Дитина повинна зрозуміти причину, чому так чинять. У неї не повинно складатися враження, що покарання отримано даремно. Для цього батьки повинні пояснити причину, по якій забороняють поїхати до Франції або чому заболить «п’ята точка». 

Психологи радять карати дітей відразу після скоєння прокази. Це необхідно для придушення у дитини надмірного нахабства. Інакше вона буде нехтувати заборонами мами з татом і продовжить хуліганити. А якщо вже пообіцяли покарати, то неодмінно потрібно це здійснити, тому що може вирости тиран-егоїст в одній особі.

Також покарання має бути рівносильним проступку малюка і порівнянно з його віком. Ніколи не слід перевищувати дозу покарань, бо дитина може стати замкнутою або агресивною. Спостерігаючи за покараннями батьків, він буде зганяти свою злість на слабших малюків, які нічого не зможуть зробити у відповідь.

Варто відзначити важливий момент у виховній роботі. Влаштовувати «екзекуцію» повинен саме той батько, з яким стався конфлікт. В іншому випадку дитина буде боятися одного з батьків, коли другий перестане бути авторитетом.

Необхідно зрозуміти невелику істину, що поганий не малюк а тільки його вчинок. Наприклад, карапуз хотів зробити щось корисне або хороше, але бажане не здійснилося і вийшло жахливо. Краще стримати гнів і спробувати допомогти дитині впоратися зі стресом. Випадково зламана або розбита річ не варта нервів і сліз малюка, якщо він спробував зробити добру справу.

Перш ніж приступити до покарання, слід обміркувати причину свого вчинку. Може, саме у батька накопичилося багато образ на роботі і в зв’язку з кризою все вихлюпується на дитину. Безпорадність мами з татом не є причиною нестримного гніву. Тому слід викреслити грубі думки з голови і подумати над питанням: «Чого дитина навчиться від цього?».

Дитина повинна усвідомити, що у батьків не було альтернативи вчинити інакше. А наступних випадків покарання можна уникнути тим, що потрібно просто вести себе добре.

Виховання дитини – складний і відповідальний процес. Необхідно ставитися до нього серйозно, щоб виростити чудову людину. Найважливіший висновок може прозвучати так: «Головне – не нашкодити».